Роми в Україні мають тривалу історію дискримінації, яка, незважаючи на певний прогрес останніх років, триває і донині. Зараз більше, ніж будь-коли, час діяти. Поточна стратегія інтеграції ромів в Україні закінчується у 2020 році, і незважаючи на благі наміри державної політики, насильницькі напади 2018 року лише підкреслили важливість ефективного реагування правоохоронними органами на напади на грунті ненависті, також ті напади підкреслили і вразливість та маргіналізацію багатьох ромів в Україні.

Хоча бідність, ізоляція та високий рівень неграмотності сприяють їх знедоленню, дискримінація ромів на будь-якому рівні суспільства, в тому числі серед поліції, прокурорів та посадових осіб, також відіграє важливу роль в увічненні їхнього статусу вторинного громадянина. Про це свідчить обмежене представництво ромів у суспільному житті в Україні та зростаюча поширеність мови ненависті та насильства з боку ультра правих груп - напади, які значною мірою спричинені безкарністю, якою користуються багато нападників.

Хоча Україна зробила ряд кроків щодо внесення змін до свого законодавства відповідно до міжнародних стандартів і публічно заявила про своє зобов'язання сприяти включенню ромів та інших меншин, на практиці значна частина цих обіцянок залишається нереалізованою. Здатність українського уряду досягти цих амбіцій у майбутньому, таким чином, забезпечить важливу міру щодо більш широкого переходу країни до прав людини, демократії та соціального прогресу.

Звіт доступний англійською та українською мовами в додатку нижче.